Виставка педагогічної думки
Будь якій людині потрібен час, щоб звикнути до нової думки, навіть якщо це його власна думка.
Як народжуються нові думки? Не накажеш же собі: ну, думай, думай, думай же краще… А як думати? Покажіть зразок такої педагогічної думки, яка б захопила, спрямувала б тебе у вірному напрямку, допомогла б розібратися у складних питаннях, піднесла на вершину педагогічної майстерності.
«Педагогіка – чудова наука, зібрання пречудово витончених думок, - неможна покладатися тільки на свій власний досвід, потрібно вчитися вчити!»
К.Д.Ушинський
В кожному творі видатних педагогів можна знайти такі цікаві тези, які відкривають нові горизонти для твого професійного зростання.
Хочу презентувати вам таку незвичайну виставку педагогічної думки. Поділитися тими роздумами, які мене особливо захопили. І пропоную вам залишити коментарі з тими думками які ви самі відкрили для себе у книгах признаних майстрів.
Януш Корчак
- Немає дітей – є люди, але з іншим масштабом понять, іншими джерелами досвіду, іншими прагненнями, іншою грою почуттів
- Росте нове покоління, підіймається нова хвиля. Йдуть і з недоліками, і з позитивними якостями: створіть умови, щоб діти зростали найдобрішими! Інакше нам не виграти тяжби з гробом нездорової спадковості, бо не скажемо ми барвінку, щоб став хлібом.
- Ми не чародії – і не бажаємо бути шарлатанами. Зрікаємось від лицемірної нудьги за досконалими дітьми
- Будь самим собою, шукай особистий шлях. Пізнай себе перед тим, як захочеш пізнати дітей. Перше ніж намічати коло їх прав та обов’язків, зрозумій, на що ти сам здатний. Ти сам та дитина, яку повинен раніш, ніж інших, пізнати, виховати, навчити
- Вплив на дитину здійснюється через надію. “Ти добрий, - говорить він дитині, - впав – підіймайся”. І дитина старається, вона бачить, що в неї вірять
- Поважайте незнання дитини! Поважайте труд пізнання! Поважайте невдачі і сльози! Поважайте їхні таємниці!
- Варто пам’ятати, що дитина недисциплінована і зла, тому що страждає. Мирне благополуччя поблажливе, а роздратована втомленість агресивна і дріб’язкова
- Нерідко причину масових веселощів ми вбачаємо у надлишку енергії, тоді як це лише прояв роздратованої втомленості, яка на певну мить, не відчуваючи перешкод, приводить до емоційного перезбудження
- Усе, що відбувається у брудному світі дорослих, існує і у світі дітей. Ти знайдеш тут представників усіх типів людей і зразки усіх їхніх негідних вчинків. Діти наслідують життю, мові і прагненням середовища, що їх виховує, адже мають у зародку усі пристрасті дорослих
- Я з подивом упевнився у колонії, що діти не ображаються на накази і заборони, мета яких підтримання миру і порядку, і з бажанням підкоряються їм
- Діти люблять деякий примус: це їм полегшує боротьбу з внутрішнім опором, економить зусилля щодо вибору
- Дитина, підліток, юнак не вчиться майбутньому життю. Вони просто живуть! В них свої турботи, свої завдання зростання, а виховання треба пристосовувати до цих завдань і потреб
Джон Дьюі
- Прогрес школяра не в успіхах у вивченні наук, а у розвитку нових відносин, інтересів, збагаченні досвіду
- Школа – частина життєвого досвіду дитини. Вчитель у школі не для того, щоб впроваджувати деякі ідеї, або формувати деякі навички в дітей, він член колективу, який допомагає дітям у стосунках одного з іншими, у виборі занять, допомагає їм розвинути те що в них закладено
- Хороша школа – це чудово, але дитина повинна бути ще й підготовленою до життя!
Марія Монтесорі
- Будь-які практичні дії, теорії та моделі можуть будуватись тільки на фундаментальних знаннях про людину, що розвивається
- Необхідно допомогти людській індивідуальності з народження розвинути усю її приховану енергію, досягнути більш яскравого розуму, міцного характеру
- Відсутність змагань дітей один з одним, їхні результати мають порівнюватись не проміж собою, а лише по відношенню до розвитку конкретного вихованця
- Педагог повинен відгукатись лише на одне прохання учня: “Допоможи мені це зробити самому”
- Свободі дитини повинна встановлюватись межа, виходячи з колективних інтересів, а форма її – те, що ми називаємо вихованістю. Виходить, ми повинні стримувати в дитині все, що ображає або неприємно впливає на інших, або має характер грубого, неввічливого вчинку. Вчити дитину чітко відрізняти добро від зла
В.О. Сухомлинський
- Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце
- Щоб діти добре навчились, треба, щоб вони ... добре вчились. Щоб діти добре вчились, треба навчити їх вчитися.
- Педагог-майстер і забороняє і карає, і це аніскільки не зменшує його значущість в очах дітей, навіть навпаки. Основне правило тут - обов’язкова справедливість, - це основа довіри. А щоб бути справедливим, треба досконало розуміти внутрішній світ кожної дитини
А.С. Макаренко
- Життя – головний вихователь дитини, і завдання вихователя полягає, насамперед, в організації цього життя, у насиченні його всім багатством людської культури і по-справжньому гуманних відносин людей.
- Педагог повинен ясно собі уявляти, яким він бачить свого вихованця на виході. Він повинен проектувати особистість. При цьому мають бути дві виховні програми. Одна загальна, розрахована на всіх дітей. Усі вони, приміром, повинні бути працьовитими, чесними, освіченими людьми. Але крім цього потрібна ще і програма, розрахована на конкретну дитину, що передбачає повне розкриття її особистих здібностей і інтересів.
- Прекрасне в людині завжди доводиться проектувати, і педагог зобов'язаний це робити.
- Питання, на яке слід звернути найсерйознішу увагу, - це питання про мету виховання. Ніяка справа не буде мати успіху, якщо невідомо, чого прагнеш досягти.
- Справжня сутність виховної роботи полягає зовсім не у ваших розмовах з дитиною, не у прямому впливі на дитину, а в організації життя дитини
- Людина не може жити на світі, якщо в неї немає попереду нічого радісного. Істинним стимулом людського життя є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об'єктів роботи. Спочатку потрібно організувати саму радість, викликати її до життя і представити як реальність. По-друге, потрібно наполегливо перетворювати більш прості види радості в більш складні і важливі для людини.
- Гідною нашої епохи організаційною задачею може бути тільки створення методу, який, є загальним і єдиним і у той же час дає можливість кожній окремій особистості розвивати свої здібності, зберігати свою індивідуальність, йти вперед по лініях своїх схильностей.
- «Життя виховує» - це провідна формула життєдіяльності школи. Безглузда будь-яка спроба відгородити дитину від могутнього впливу життя суспільства, народу і підмінити цей природний процес домашнім дресируванням. Вихователь, якщо він хоче щастя дитині, якщо він хоче виховати повноцінну людину, не має права створювати їй тепличні умови, відсторонюючи її від реальної дійсності. Надзадача кожного вихователя полягає у тому, щоб розумно вести дітей по дорозі життя, ставлячи їх у позицію борців за краще життя на землі.
- Людина не виховується вроздріб. Виховує усе: люди, речі, явища, але насамперед і більше всього – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги.
- Без теорії не можна стати хорошим практиком.
- Майстерність педагога – це найскладніший комплекс знань і умінь. На першому місці у ній стоїть майстерність організатора. Вихователь, якщо він дійсно хоче виховувати, покликаний організовувати педагогічно доцільне життя дітей, організовувати колектив, керувати ним.
- Вихователь повинен уміти впливати на дітей безпосередньо, а для цього багато чого треба знати і вміти: треба вірно оцінювати ситуацію, приймати вірні рішення, володіти методами стимулювання, уміти вимагати, заохочувати, а коли треба, і покарати, уміти захопити перспективою і багато чого іншого, аж до справжнього артистизму в демонструванні своїх почуттів.
- Майстерність – це те, чому можна навчитися, і кожен педагог може стати великим майстром.
Іоганн Генріх Песталоцці
- Мистецтво виховання повинно бути в усіх його частинах піднятим до рівня науки, яка виходить з глибоких знань людської природи і засновується на них.
- Найбільш серйозна вада сучасного виховання: від дітей вимагають надто багато, і при цьому таких речей, які мають лише уявну цінність, а насправді не мають ніякого значення. Найважливіше – це навчити дітей володіти своїми почуттями і укорінити в їхні душі спроможність безпомилково сприймати істину.
- Мета виховання полягає у тому, щоб виробляти у вихованця “сукупну силу”, завдяки якій може встановлюватись рівновага, баланс між розумовим, фізичним і моральним розвитком особистості. Вироблення такої “рівноваги сил” є провідним завданням елементарного навчання.
- Головне у навчанні: вчити спостерігати, тобто активно споглядати об’єкт, що вивчається, говорити, тобто висловлювати думки про результати спостереження і мислити, тобто встановлювати зв’язки між новими явищами і раніше отриманими знаннями про них.
- “... Розріжте вашому хлопчику папір на шматки нерівної величини і з нерівними кутами, але таким чином, щоб можна було усі ці шматки знову зібрати і скласти в одне ціле, - і ви змусите його більше попрацювати головою і краще розів’єте розум, ніж при застосуванні більшості традиційних навчальних вправ”
- Не спрямовуй розум дітей на дуже віддалені предмети, поки він ще не зміцнився на вивченні близького, і уникай примушування і напруги
- Як тільки в дітях з’являється навіть тінь презирливого ставлення до людей, поспішіть звернути їхню увагу на їхні власні негативні якості і тим присоромте їх. А коли вони засоромляться і зрозуміють свою провину, киньте їм в обличчя чудові слова Гете: “Хто ти? Що ти зробив такого, що тобі дало б право відноситись з презирством до інших” – і казати це треба, серйозно дивлячись їм у глибину душі. Схильність зневажати інших необхідно гасити, присоромивши дитину, а не розмірковувати з нею
- Вчитель не повинен бути для учнів чимось вищим, як це зазвичай прийнято. Він хвилину за хвилиною проживає разом з дітьми, так що здається, що не він їх вчить, а сам разом з ними вчиться
Селестен Френе
- Оскільки ми поки що не можемо методично, на науковій основі пізнати дітей і, виходячи з цього знання, запропонувати кожній дитині відповідну освіту, будемо задоволені тим, що створимо для них середовище і технічні засоби, що здатні допомогти становленню їх особистості.
- Людина не любить виконувати будь-яку роботу з-під палки, навіть якщо ця робота сама по собі й не огидна; опір породжується саме примушенням.
- Ніхто не любить працювати марно, здійснювати дії і підкорятись задумам, які йому чужі і незрозумілі.
- Будь-яка людина прагне успіху. Невдача гальмує роботу і позбавляє ентузіазму.
- Найбільш ефективний шлях засвоєння знань – не спостереження, не пояснення і не демонстрація, а експериментальне нащупування.
- Знання здобуваються шляхом досвіду, а не вивченням правил і законів.
- Дитина не любить слухати пояснення ex cathedra.
- Виставляння оцінок успішності і класифікація учнів у принципі не є правильним.
- Дитина не любить роботу “у стаді”, де кожен індивід повинен підкорятись “пастуху”. Вона любить індивідуальну роботу, або роботу у колективі, де панує дух співробітництва.
- В основі виховання є гідність особистості; взаємна повага вчителя і учня.
- Ми відстоюємо виховання працею, культурою, що заснована на трудовій діяльності самих дітей, знаннями, що отримані за допомогою власного досвіду, думками, що відточуються у процесі роботи. Тому творчі майстерні, робота у класному колективі і допомога вчителя – усе це складові частини одного цілого: виховання дитини, формування людини і громадянина нового суспільства
- Ми бажаємо дати дітям таку освіту, яка не тільки додала б їм знань, але і дозволила застосувати ці знання у житті
